Не маючи постійної прописки на території нового місця проживання, внутрішньо переміщені особи не можуть обирати депутатів на мажоритарному окрузі, а також брати участь у виборах до місцевих органів влади.

Таким чином вони втрачають можливість краще інтегруватися до громади, до якої вони переїхали.

Проблему за 5 років так і не вирішили. Відповідні зміни до виборчого законодавства не внесли. Як наслідок – проблеми ВПО залишаються поза увагою більшості мажоритарних кандидатів і (за рідкісним винятком) більшості органів місцевої влади. Адже вони не голосують.

Натомість навіть найпростіші розрахунки "на серветці" показують, що за наявності у переселенців повноцінного права голосу, вони могли б не те що впливати на вирішення місцевих питань, а навіть на зміну конфігурації влади в країні.

Аналітики нашого проекту "Громадська взаємодія" проаналізували відкриті дані – і саме на них ґрунтуються мої припущення.

За даними Міністерства соціальної політики (відповідь на запит порталу "Слово і діло"), станом на осінь 2018 року в Україні обліковувалось 1,52 млн переселенців. Приблизно ¾ з них – потенційні виборці. Це близько 1,3 млн осіб.

Це оціночна кількість людей, які не зможуть скористатися своїм голосом на дострокових виборах до парламенту в липні 2019 року.
 

 

Міграція з тимчасово окупованих територій України. Розподіл кількості внутрішньо переміщених осіб з окупованого Донбасу та Криму за областями

На прикладі результатів виборів до парламенту у 2014 році моделюємо, в яких регіонах голоси переселенців, які туди переїхали, могли б теоретично бути вирішальними для мажоритарних кандидатів.

Для цього уявімо – суто гіпотетично – що голоси переселенців було б віддано кандидату, який прийшов на фініш другим. Приміром, він би приділив їхнім питанням більше уваги у своїй передвиборчій програмі, або й можливо сам походив з тимчасово окупованих територій.

У скількох округах долю переможця могли б визначити нові мешканці громади, які прибули з тимчасово окупованих територій?

За розрахунками на основі даних Центрвиборчкому, за підсумками виборів в Україні було 17 округів, де різниця між першим і другим місцем становила менше 1000 голосів. Із них на чотирьох (№16 у Вінницькій, №22 на Волині, №30 на Дніпропетровщині і №79 на Запоріжжі) різниця склала менше 100 голосів.  
 

 

Різниця між 1 і 2 місцем на округах, голосів

На жаль, неможливо точно накласти карту розселення переселенців на карту виборчих округів.

Однак у більшості із цих регіонів з "мінімальною" перевагою переможця саме голоси цих виборців могли б бути вирішальними. Особливо там, де народного депутата обрали мінімальною кількістю від голосів тих, хто проживає в окрузі.

Так, на окрузі №16 нардеп Юрій Македон отримав перемогу завдяки голосам 10,7% від усієї кількості виборців, Олександр Дубінін в окрузі №30 – 10,9%, Володимир Бандуров на Запоріжжі (округ №79) – 9,8%. Тобто в цих випадках навіть 50-100 додаткових голосів уже могли б визначити долю мандата.

Таким чином, потенційно 17 із 199 обраних за мажоритарними округами депутатів сьогодні могли б бути іншими. Це 8,5% всіх мажоритарників, або 4% від усього нинішнього складу Верховної Ради.

17 депутатів могли б суттєво змінити розстановку сил у законодавчому органі, не кажучи вже про те, які ініціативи вони могли б вносити. Очевидно, що, спроектувавши ці результати на місцеві вибори, ми б отримали ще більш переконливі докази того, наскільки важливими є голоси переселенців.